Богдан-Ігор Антонич. Автобіографія

АВТОБІОГРАФІЯ

В горах, де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,

тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,

і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені.

Тепер — де б я не був і коли-небудь,

я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені.

А як зійшов із гір гамірливих міст,

у злиднях і невдачах не кляв ніколи долі та не ганив,

глядів спокійно на хвиль противних гурагани.

Мої пісні — над річкою часу калиновий міст,

я — закоханий в життя поганин.